Виховна робота

Виховання національної свідомості засобами інтеграції традиційного

декоративно-ужиткового мистецтва в сучасний хенд-мейд

на заняттях шкільного  гуртка

В.М.Шевченко,

вчитель української мови та літератури

Смілянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №16

Автор статті представляє власний досвід виховання національної свідомості школярів шляхом відродження родинних національних  традицій та зникаючих видів декоративно-ужиткового мистецтва методом інтеграції в сучасний хенд-мейд. Подано опис двох авторських майстер-класів з соломоплетіння.

Вступ.

Патріотизм- це почуття ,з яким не народжуються. Самовизначення своєї національності прищеплюється людині батьками, вихователями, вчителями, оточенням. Усвідомлений патріотизм не виникає на пустому місці, це довгий і кропіткий процес виховання.

Нині, спираючись на глибинні національно-виховні традиції народу, поступово відроджується національна самосвідомість, та ,як наслідок, прищеплюється почуття патріотизму.

Цей процес відбувається завдяки постійному поглибленому вивченню історичної спадщини нашого народу, культури, мови, традицій, формуванню власної гідності та поваги до інших націй. Особливо результативно вдається прищепити учням національну самосвідомість та патріотичні почуття засобами декоративно-ужиткового мистецтва.

Декоративно-ужиткове мистецтво здатне унаочнено фіксувати національне буття українства в різних просторових і часових межах, уможливлюючи дію інформаційно-мистецького ланцюжка: побут певної історичної доби – майстер – твір декоративно-ужиткового мистецтва – реципієнт.  Ці величезні ресурси духовного впливу декоративно-ужиткового мистецтва на людину створюють передумови для розвитку цілісної національно-свідомої особистості. Звідси випливає особлива місія українського декоративно-ужиткового мистецтва – поєднувати побутово-ужиткове, національне та мистецьке, давати синтез сутнісних параметрів українського буття в усьому обсязі.

Наше національне декоративно-ужиткове мистецтво має багато способів для досягнення мети у вихованні патріотизму.

І. Відродження ремесел шляхом інтеграції в хенд-мейд.

У Смілянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №16 процес виховання національної самосвідомості проводиться різними методами, у тому числі способом залучення учнів до вивчення та опанування різними видами як традиційного, так і сучасного декоративно-ужиткового мистецтва. Примітно, що в школі виховна робота щодо прищеплювання патріотизму засобами декоративно-ужиткового мистецтва проводиться у різних просторових і часових межах, при цьому саме уможливлюється зазначений вище інформаційно-мистецький ланцюжок. Сприяє цьому запровадження роботи гуртка-студії сучасного хенд-мейду на базі шкільного краєзнавчого музею. Таке, на перший погляд, незвичне поєднання традиційно українського та сучасно європейського дає хороший результат.

Керівник гуртка, обираючи його назву, зробив розрахунок на незвичність і нинішню популярність хенд-мейд руху в світі загалом і в Україні зокрема. Адже, по суті, хенд-мейд (від англ. робота руками) це і є декоративно-ужиткове мистецтво. Учні, записуючись у той чи інший гурток, спочатку «ідуть» на назву, і лише потім, у процесі навчання, керівник має показати всі свої педагогічні та прикладні здібності, щоб втримати дітей, захопити роботою. Адже заняття гуртка це не урок, відвідування його не є обов’язковим. Регулярне відвідування вихованцями гуртка свідчить про майстерність та високий професіоналізм керівника.

Гурток хенд-мейду вирішено називати студією по причині частого і вільного відвідування. Заняття у студії дозволяє задовольнити інтенсивну мистецьку потребу вихованців, їх творчі пориви, прояви натхнення.

Програма роботи гуртка упорядкована таким чином, щоб вихованці могли протягом року навчання познайомились з різними видами декоративно-ужиткового мистецтва та опанували основи кількох його видів. Так, протягом навчального року вихованці гуртка-студії хенд-мейду знайомляться та опановують навички декупажу, бісероплетіння, бісероткання, соломоплетіння. Примітно, що до програми внесено як сучасні види декоративно-ужиткового мистецтва, так і традиційно українські. Таке поєднання слугує більшому зацікавленню та захопленню гуртківцями роботою. Кожен виріб, який виготовляють учні, несе в собі глибоку національну символіку.

Соломоплетіння вид декоративно-ужиткового мистецтва, який мало поширений в Україні. Народні майстри займаються плетінням переважно чоловічих капелюхів.

Смілянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №16 це заклад, до речі, єдиний в місті, де можна навчитися цьому майже забутому мистецтву.

Колись соломоплетіння було поширеним серед українців та всіх слов’янських народів. Поширеним настільки, що ним займались у кожній селянській родині, причому як чоловіки, так і жінки.

На початку ХХ століття соломоплетіння починає занепадати, речі виготовлені із соломи витісняються більш сучасними фабричними та промисловими відповідниками. Нівелюються народні традиції та обряди, пов’язані з виготовленням та застосуванням солом’яних дідухів, павуків, янголів, іграшок. І лише останніми роками спостерігається зростання суспільного інтересу до речей, виготовлених із соломи, особливу цікавість викликають сакральні автентичні обереги-символи дідух та павук. Про них і піде мова далі.

У 2014-2015 навчальному році на базі музею народного побуту «Батькіська хата» Смілянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №16 організовано роботу гуртка-студії сучасного хенд-мейду. Метою роботи гуртка є вивчення та опанування традиційними рідкісними видами декоративно-ужиткового мистецтва, їх інтеграція в сучасний хенд-мейд. Примітно, що частина занять проводиться безпосередньо в музеї народного побуту, де зосереджено зразки різних видів декоративно-ужиткового мистецтва як минулого, так і сучасного.

Експозиційні розділи шкільного музею, де представлені вироби традиційних українських ремесел:

гончарства, вишивки, плетіння з рогозу, деревообробки

За перший рік навчання учні виготовили такі роботи:

• дощечка кухонна декорована петриківським розписом (декупаж, вересень-жовтень);
• янгол «Молитва за Україну» (соломоплетіння, жовтень);
• дідух (соломоплетіння, листопад);
• сніжинки із соломи (соломоплетіння, грудень);
• павук-зірка (соломоплетіння, січень);
• браслет із жовтого та синього бісеру «Я люблю Україну» (бісероткання, лютий);
• гердан (бісероткання, березень-квітень).
•  

Експозиційний розділ шкільного музею

 «Виставка робіт майстра сучасного соломоплетіння"

Програма гуртка розрахована на опанування різними видами декоративно-ужиткового мистецтва, їх інтеграцію в сучасну хенд-мейд культуру, виховання національної свідомості гуртківців. Це досягається в основному двома способами: шляхом підбору робіт і тем для виконання та вивченням історії ремесла, дослідженням походження давніх родинних оберегів-символів.

Діти надзвичайно люблять Новий рік. Ще в листопаді ми розпочинаємо підготовку до виготовлення традиційно українських новорічних сакральних оберегів-символів дідуха та павука. На першому занятті розглядаються види берегів, їх роль та значення в житті давніх українців. Варто наголосити на важливості відродження давньої традиції розміщувати в оселі напередодні новорічних свят павука та дідуха. Вивчаємо зміст цієї традиції. Досліджуємо територіальні особливості виконання. Зосереджуємося на місцевій традиції і виконуємо роботи у техніці, яка була властива саме жителям Смілянщини. Керівник гуртка ставить за мету не тільки навчити виготовляти дідуха і павука, а і готувати матеріал. Це особливо важливо у соломоплетінні. Адже основне завдання не тільки познайомити з традицією та навчити виготовляти оберіг-символ, а і прищепити, запровадити, започаткувати цю традицію у родині учня.  Шанс на життя традиція отримає тільки тоді, коли учень опанує технологію вирощення та збору рослин. В умовах міської школи це зробити важко, але можливо. Найбільше часу займає обробка злакових стебел.

Далі покроково.

Вихованці гуртка-студії сучасного хенд-мейду Смілянської школи №16 з кухонними дощечками,

декорованими петриківським розписом методом декупаж.

ІІ. Майстер-клас з виготовлення дідуха

Крок 1. Досліджуємо семантику та символізм. Ді́дух (його ще називають: дід, дідо, коляда, сніп, король, дідок) - українська автентична різдвяна прикраса, символ пожертвування найкращого збіжжя.

Дідух – символ добробуту, урожаю, багатства, безсмертного предка, зачинателя роду.

Дідухи

Дідухом називають все те, що господар і його старший син приносять на Святвечір першими до хати — це житній, пшеничний або вівсяний сніп, якого господар ставить на покуть, околіт обмолоченої соломи та жмут сіна, які старший син відповідно стелить на долівку та на стіл під обрус (якщо в сім‘ї немає дітей чоловічої статі, то все це робить лише господар).

Дідухи у звичаєво-фолькльорній палітрі різдвяно-водохресного циклу свят можуть різнитися за місцевим колоритом, мати свої типологічні риси, що зумовлено впливом християнської традиції, зміщенням у календарі, затемненням чи втратою внутрішньої форми звичаїв та обрядів, змінами в традиційному способі життя.

На Смілянщині дідухи робили із будь-якого числа колосків кратного числу 7. Та традиційним є дідух, який складається з семи гілок, кожна з яких складається з семи пучків, кожен пучок з семи колосків.

Дідуха робили з першого або останнього снопа.

Напередодні свят зі стеблин обрядового снопа формували кілька пучечків, кожен з яких окремо обплітали соломинками чи обв'язували кольоровими нитками. Потім такі дольки-почечки складали докупи й обкручували стрічками, формуючи пишний сніп. Знизу робили розгалуження типу ніжок, щоб дідух міг стояти. Пучки колосся зверху обрамлялися кольоровим стрічками, паперовими або засушеними польовими квітами.

Дідух є одним із найдавніших культів у різдвяній обрядовості українців. Традиція дідуха сягає дохристиянських часів. Важливо наголосити, що дідух українцям замінював ялинку. На Смілянщині традиція ставити ялинку на Новий рік стала поширеною лише в 70-их роках минулого століття. Тобто їй немає і 50 років. Натомість традиція вносити до хати на Різдво та Новий рік дідуха сягає своїми коренями тисячоліть. Імовірно, ця традиція передалася слов’янам у спадок від перших європейських хліборобських неолітичних культур. На території України це  була Трипільська культура.

Крок 2.  Вивчаємо особливості збирання та сушіння злакових рослин. Робимо підбір видів злаків для дідуха. Першого дідуха робимо з одного виду злаків, пшениці. Зазначаємо, що для дідуха важливо збирати достиглі рослини. Найкращий матеріал для дідуха отримується шляхом, який використовували споконвічно, ще за 6,5 тис. років до нашої ери трипільці. Це спосіб зжинання стебел серпом.

Важливо. Наголосити на техніці безпеки при зборі злаків, а саме при роботі з серпом.

Крок 3. (практична частина)

Обробляємо заготовлені та висушені стебла пшениці. Попередньо проводимо інструктаж з техніки безпеки. Далі кожне стебло ділимо на коліна, з кожного коліна знімаємо «кожушки». Сортуємо 2-3-4 коліна для виготовлення павука, 1-ше коліно разом з колоском лишаємо для дідуха. На цей процес відводимо 3-4 години.

Інструменти та матеріали:

• ножиці з тупим кінцем;
• коробка з-під соку із зрізаним верхом для зберігання у вертикальному положенні 2-3 колін пшениці;
• стебла пшениці добре просушені у вертикальному положенні. 

Вихованці гуртка-студії сучасного хенд-мейду Смілянської школи №16 обробляють солому

Крок 4. Виготовляємо традиційного дідуха. Відповідно до традицій на Смілянщині, число колосків у дідусі має бути кратним семи. Спочатку із колосків із соломою 1-го коліна формуємо сім пучків. Кожний пучок складаємо із семи колосків. Колоски збираємо у пучок по їх основах. Відповідно кінці кожного пучка будуть нерівномірної довжини, адже кожне коліно має різну довжину і кожний колосок теж має різну довжину. Біля основи пучка шпагатом робимо кілька обертів на місці та щільно коловими рухами обкручуємо ним пучок вниз на 5-6 см. Далі робимо петлю та зав'язуємо 1 раз, щоб тримався вузол. Так робимо із всіма пучками.

Окремо формуємо центральний пучок із найкращих колосків. Число колосків у центральному пучку може бути довільної кількості, яка кратна семи (14,21), не більше. Особливо гарним виглядає дідух, коли у центральний пучок між колосся вставити стебельця з коробочками льону.

Всі місця зав’язувань проклеюємо клеєм ПВА і даємо висохнути.

  Зв’язування дідуха – справа непроста і тривала.

Сердюк Л., вихованка гуртка-студії сучасного хенд-мейду Смілянської школи №16

Інструменти та матеріали:

1. Ножиці з тупим кінцем;
2. Клей ПВА;
3. Шпагат з натурального волокна;
4. Колосся злакових рослин разом із 1-им коліном.

Крок 5. Починаємо формувати дідух. До центрального пучка приєднуємо почергово з різних сторін малі пучки та обмотуємо шпагатом. Після приєднання останнього пучка, обмотуємо стебло дідуха ще 5-7 см. Починаємо формувати ноги. Ніг у дідуха може бути 3,5,7. Як правило, у малих дідухів, формують 3 ноги. Для цього стебла, які лишилися не обмотаними ділимо на 3 частини та продовжуємо обмотувати лише одну з них на довжину 4-5 см. Далі робимо вузол та обрізаємо шпагат. Обмотуємо інші ноги. Рівно обрізаємо ноги нижче рівня обмотки на 1 см. Розміщуємо дідуха на рівній горизонтальній поверхні. При потребі, щоб дідух стояв рівно, підрізуємо ноги на 1-2 мм. Змащуємо клеєм місця зв'язок шпагату. При висиханні кінці шпагату обрізуємо.

Бондаренко А., Чертихіна Н., Чепурна А., вихованці гуртка-студії сучасного хенд-мейду

 Смілянської школи №16, з своїми роботами

ІІІ. Майстер-клас з виготовлення павука-зірки

Крок 1. (теоретична частина)

Знайомство з видами павуків, загальними рисами технології їх виконання. Досліджуємо семантику назви оберегу. Визначаємо символізм та сакральність оберегу.

Підвісні конструкції з соломи - павуки, є неперевершеним здобутком народного декоративно-ужиткового мистецтва. Вони прикрашали дім на Різдво та Новий рік. Цей декоративний предмет створював у оселі особливий святочний настрій та, разом із дідухом, виконував роль оберега.

Шкода, що на Україні традиція прикрашати дім павуками вже майже відійшла в минуле.

Живим прототипом,  праобразом для солом’яних підвісок служить саме тварина павук. За християнськими традиціями, ми дещо насторожено ставимося до всіх членистоногих тварин, і павуків у тому числі. А дарма, адже павуки нас супроводжують все наше життя, мало того ми живемо разом з ними під одним дахом, вони  – постійні «жителі» у кутках наших домівок. Господині прибирають павутину, але самих павуків не знищують. За часів язичництва у наших предків, імовірно, був культ, пов’язаний з цими тваринами, і, відповідно, християнство намагалося витіснити його, а потім пристосуватися.  Як наслідок, павуків ми не любимо,  але і не знищуємо. Та все ж продовжуємо плести їх солом’яних тезок.

Солом’яний павук це не тільки різдвяно-новорічний символ, а ще й родинний оберіг, позитивний вплив якого на оточуюче середовище відбувається шляхом розміреного безперервного поперемінного кругового руху. Вся негативна енергетика, яка є в оселі, шляхом закручування зосереджується в самому павуку та поглинається ним.

У побудові павуків, їх призначенні, спостерігається схожість із східним вченням фен-шуй, а саме музикою вітру. Імовірно ці обидві традиції мають спільні витоки, які губляться в глибині тисячоліть.

Павуки плетуть не тільки українці. Литовці називають їх «содас», що означає сад, латиші – «пузур», фіни – «хімеллі» (корона), германці – «унру» (летюча корона), удмурти – «кадило», білоруси – «ліхтар», а українці та поляки – павук.

Мереживо солом’яної конструкції дійсно нагадує павутину.

 Виготовляли павуків переважно діти та молодь, часто це був колективний витвір.

Павуки поділяються на кілька видів: кулеподібні, п’ятиручні, пірамідальні, ромбічні, павуки-зірки. Найпростіші у виконанні кулеподібні павуки. Виготовляються шляхом розміщення в округлому м’якому предметі (вареній картоплині) великої кількості соломинок. Віддалеки такі павуки нагадують їжачків. З часом картоплина висихає і павук стає міцним. Павуки можна виготовляти не тільки із соломи. Солому можна заміняти коктейльними трубочками, очеретом або трубочками із газет.

 П’ятиручний павук. Робота автора    Пірамідальний павук. Робота автора

Побутує легенда, що павуки у вигляді різдвяної зірки стали виготовляли на честь Вефлеємської зорі, яка зійшла на небі при народженні Ісуса Христа та привела східних волхвів поклонитися йому. Як правило, павуки-зірки виготовляють на 6-12 променів. Кожний промінь виготовляється окремо.

 Павук-зірка. Робота автора           Павук з очерету. Робота автора

Крок 2. Проводимо калібровку попередньо очищених колін стебел злакових рослин. Солома має бути однакової товщини. Для виготовлення павука підійдуть 2-ге, або 3-тє коліно жорстких злаків. До жорстких злаків відносяться жито або солома будь-якого іншого злаку,  яка зібрана у період повної стиглості зерна в колосі. Нарізаємо солому. Так, для виготовлення шестикутної зірки знадобиться 48 соломин довжиною 12 см. Та 24 соломини довжиною 18 см.

Важливо. Солому нарізаємо дотримуючись точних розмірів. З цією метою використовуємо одну і ту ж соломину як лекало.

Крок 3. Шестикутна зірка складається з шести сегментів-октаедрів, які виготовляються окремо, а потім зв’язуються разом. Відмірюємо нитку довжиною 1,5 м. та нанизуємо соломини за схемою. Пам’ятаємо, що перша соломина протягується через усю нитку за 5-7 см. до кінця. Наступні соломини нанизуються в міру щільно та зв’язуються цією ж ниткою простими подвійними вузлами у відповідних місцях. Початок і кінець нитки мають зійтися, їх треба зв’язати при завершенні побудови октаедра. Важливо. Нитки не обрізуємо.

Інструменти та матеріали:

• ножиці з тупим кінцем;
• жорстка солома 2-3-іх колін;
• довга тонка голка;
• міцна тонка нитка світлого кольору типу «Ірис».

Крок 4.

Зв’язуємо попарно шість фігур в місцях основи вільними кінцями ниток, які лишилися після побудови октаедрів. Нитки обрізуємо. Далі зв’язуємо всі три частини між собою в місцях основи та в центрі зірки. До одного з променів прилаштовуємо довгу нитку, за яку підвішуємо павук до стелі.

Робота гуртка-студії триває і нині. Зараз учні опановують технологію бісероткання, теж доволі рідкісного виду декоративно-ужиткового мистецтва, не властивого для нашої місцевості. Бісероткання цікавий і захоплюючий процес, учні швидко і легко навчаються робити складні мистецькі речі, а саме гердани. Останніми роками, вироби, виконані у цій техніці, все більше зацікавлюють майстринь сучасного хенд-мейду. 

Вихованці гуртка-студії опановують мистецтво бісероткання.

Отже, організація роботи гуртка декоративно-ужиткового мистецтва на базі краєзнавчого музею загальноосвітнього навчального закладу це один із способів відродження народних традицій, обрядів, ремесел. Навчання в гуртку засобами декоративно-ужиткового мистецтва сприяє та прискорює процес виховання національної свідомості вихованців.

 ІV. Світлини

ІV. Список літератури

1.                Лобачевска О.А. Плетение из соломки: учебное пособие / О.А. Лобачевська. – М.: Культура и традиции, 2000. – 209 с.

2.                Стеченко О.Ф. Плетиво із соломи та рогозу: навчальний посібник / О.Ф.Стеченко. – К.:Урожай, 1994. – 64 с.

3.                Турченюк С.П. Організатору музейної справи при закладі освіти: нормативно-методичний посібник / С.П.Турченюк. – Ч.:, 2011.- 64 с.

4.                Шкут Н.Н. Белорусские художественные промыслы: (изделия из соломы и лозы): учебное пособие / Н.Н.Шкут.-М.: Наука и техника, 1985. – 158 с.

5.                Яковлева К.Г. Чудо чудное, диво дивное: учебное пособие / К.Г.Яковлева. - М.: Мол.гвардия, 1984. – 109 с.