Батьківський всеобуч

 Шановні батьки!

Батьківський благодійний шкільний фонд "Перспектива  освіти" приймає внески на рахунок

р/р 31557308286293

МФО 854018

КОД ЄДРПОУ 38627941

УДК в Черкаській області

21 квітня 2016 року о 16.00 проведені  загальношкільні батьківські збори, на яких обговорено важливі питання шкільного життя та здійснений батьківський всеобуч.

                              Гурткові заняття за участю батьків школи                         Індивідуальні бесіди директора з батьками

П Л А Н

роботи Піклувальної ради Смілянської загальноосвітньої школи І-Ш ступенів № 16

Смілянської міської ради Черкаської області на 2015-2016 навчальний рік

ПЛАН РОБОТИ

батьківського комітету Смілянської загальноосвітньої

школи І-Ш ступенів № 16 Смілянської міської ради Черкаської області

на 2015-2016 навчальний рік

Вересень

1. Звіт голови батьківського комітету про проведену роботу за 2014-2015 н.р.

2. Розподіл обов’язків між членами батьківського комітету

3. Затвердження плану роботи на навчальний рік

Суржок О.В. – голова батьківського комітету

Грудень

1. Про результат медичного огляду дітей

Ворона О.В. – медсестра школи

2. Про відповідальність батьків учнів школи за виховання дітей в сім’ях, створення належних матеріальних та санітарно-гігієнічних умов проживання дітей в родинах, створення доброзичливого мікроклімату в стосунках між всіма членами родини

Савранська О.П. – голова комісії з питань соціального захисту дітей

3. Про участь учнів школи в роботі шкільних та міських гуртків, спортивних секцій, клубів, громадських організацій

Сопільняк В.В. – педагог-організатор

Лютий

1. Про результативність роботи комісії з охорони життя і здоровя дітей, комісії всеобучу

Щербатюк І.В. – голова комісії всеобучу

2. Про роботу комісії з морально-етичного і правового виховання учнів

Курганська М.В. – голова комісії з правового виховання учнів

3. Про результативність діяльності благодійного шкільного фонду «Перспектива освіти» в 2015-2016 н.р.

Степаненко Вусала Немат-кизи – голова комісії з господарчої роботи

Травень

1. Про нагородження листами подяки батьків, діти яких за результатами навчання мають відмінні успіхи в навчанні та зразкову поведінку

Щербатюк І.В. – голова комісії всеобучу

2. Організація літнього відпочинку й оздоровлення дітей. Система роботи школи влітку

Савранська О.П. – голова комісії з питань соціального захисту дітей

3. Про надання допомоги школі в підготовці до ремонтних робіт

Степаненко Вусала Немат-кизи – голова комісії з господарчої роботи 

Доброго дня, шановні батьки !

  Сьогодні ми з вами поговоримо про виховання дітей в сім ї. Всім відомо , що батьки – перші вихователі  дитячих душ  і від того, як організоване спілкування дітей з батьками, як батьки корегують поведінку дитини , дають оцінку своїм  вчинкам та вчинкам дитини ,  ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ТА РЕЗУЛЬТАТ  ВИХОВНОГО  ПРОЦЕСУ.  Університетом життя для дитини є та сім'я, в якій народилася дитина. Завдання  батьків полягає в тому, щоб створити в сім'ї атмосферу любові.  Знаєте, в якій сім'ї діти ростуть щасливими?  Це відбувається тоді, коли діти бачать, як батьки цілуються. Коли діти відчувають, що тато любить маму, а мама тата, вони не будуть ховати свою невпевненість і помилки від страху говорити про це з батьками. Вони знають, що з батьками можна поговорити, що вони розуміють їх і що всі справи обговорюються з любов'ю і повагою. Завдяки сердечній прихильності  батьків діти  ростуть і формуються в духовному відношенні. Діти  дуже  відчувають оточення.

 Ми  не можемо чекати, щоб губка ввібрала в себе воду, якщо ми покладемо її в оцет. Вона може ввібрати тільки те, що оточує її. Якщо помістити губку у воду, вона вбере воду. Також  і  діти "вбирають" те, що знаходиться  в  їх оточенні. Вони сприймають настрій і спостерігають за тим, що робиться навколо них, вбираючи все це, як губка.

 Діти відчувають ваш настрій і відчувають, чи існує якась нервова напруга, або ж спокійна, мирна атмосфера. У цьому відношенні їх можна порівняти з барометрами. Отож, зробимо  висновок: Всі ми бажаємо, щоб наші діти були щасливими. Це прекрасне бажання. Цього ми можемо досягти, якщо в своїй сім'ї ми створимо атмосферу любові, віри, духовного настрою і комфорту , гармонії  в стосунках.

 Що ж повинні зробити для цього ми - дорослі? На нас покладається велика відповідальність. Ми повинні бути авторитетом для наших дітей. Дитина виховується в сім ї  і тому наслідує  все, що бачить в повсякденному житті : від  правил особистої  гігієни, ставленні до речей, до людей, до  членів сім.ї  Пригадується   басня Льва Толстого : 

 Стал дед очень стар. Ноги у него не ходили, глаза не видели, уши не слышали, зубов не было. И когда он ел, у него текло назад изо рта. Сын и невестка перестали его за стол сажать, а давали ему обедать за печкой. Снесли ему раз обедать в чашке. Он хотел ее подвинуть, да уронил и разбил. Невестка стала бранить старика за то, что он им все в доме портит и чашки бьет, и сказала, что теперь она ему будет давать обедать в лоханке. Старик только вздохнул и ничего не сказал. Сидят раз муж с женой дома и смотрят — сынишка их на полу дощечками играет — что-то слаживает. Отец и спросил: «Что ты это делаешь, Миша?» А Миша и говорив: «Это я, батюшка, лоханку делаю. Когда вы с матушкой стары будете, чтобы вас из этой лоханки кормить». Муж с женой поглядели друг на друга и заплакали. Им стало стыдно за то, что они так обижали старика; и стали с тех пор сажать его за стол и ухаживать за ним.

Тому  батькам слід дотримуватися  декількох правил у вихованні дітей :

 ПРАВИЛО ПЕРШЕ : Ніколи не беріться за виховання в поганому  настрої. Виховання дітей – це одне з самих прекрасних занять  людини і його, безперечно, повинні супроводжувати  хороший настрій , спокій, схильність до спілкування.

 ПРАВИЛО ДРУГЕ : Надавайте дитині самостійність. Виховуйте, а не контролюйте кожен крок  .

 ПРАВИЛО ТРЕТЄ : Не пропустіть того часу, коли досягнуто перший успіх. Ніколи не чекайте особливого випадку хвалити дитину за кожний вдалий крок. Дуже важливо хвалити не взагалі, а конкретно. Не  «ти у мене  молодець», а обов язково «ти  поступив добре, тому, що…», і обов язково дайте відчути свій настрій – в даному випадку це радість успіху дитини..

 Якщо ж дитина робить певний невірний рух, здійснює помилку, то необхідно…

 Зробити своєчасне йому зауваження ..Відразу дати оцінку вчинку і зробити паузу - дати усвідомити почуте. Будь-яке зауваження потрібно робити відразу після помилки.

 Оцінювати вчинок , а не особистість. На жаль, якраз в цьому пункті закладена найпоширеніша і важка батьківська помилка. «Ти - поганий» - оцінка особистості – звучить замість більш вдалого у цій ситуації «ти вчинив погано» (оцінка вчинку ). І необхідно конкретно пояснити, в чому, власне, помилка, чому, в даному випадку, дитина вчинила неправильно. З того суворого ,але спокійного аналізу вчинку , випливає  і віра  в справедливість вихователя , в його послідовність  і не зникає віра в свої сили.

 ПРАВИЛО  ЧЕТВЕРТЕ :  Після зауваження  обов язково  доторкніться до дитини  і тим самим дайте відчути, що співчуваєте ії помилці , вірите в неї, що ви хорошої думки про неї, не дивлячись на її помилки. Сутність людини і її помилки – не одне і те ж.. І потрібно вести себе відповідно: нема нічого гіршого, коли батько і мати  ображається на своїх дітей. Не піддавайтесь хибній думці, згідно  з якою з якою діти  поділяються на тала і бездарних, хороших і поганих. жодна дитина може досягти  достатньо багато. Але для цього вона повинна бачити кінцеву мету.

 ПРАВИЛО  П 'ЯТЕ : Виховання повинно бути поетапним. Якщо ви  приведете високу, стрибучу молоду дитину в сектор  для стрибків у висоту і вкажете їй на планку з відміткою  світового  рекорду і скажете – стрибай - то нічого не доб єтесь. Планку потрібно піднімати поступово. Завдання батьків-   своєчасно і точно піднімати  планку, керуючись системою перспективної мети дитини.

 ПРАВИЛО  ШОСТЕ : Виховання повинно бути жорстким , але добрим. І обов язково  у батька і матері повинні бути одні вимоги  до дитини .
Діти бажають бути впевненими у своїй належності до Сім'ї; давайте їм можливість відчувати ваше визнання і одобрення, коли вони відповідають сімейним нормам. Люди схильні чинити те, чого від них чекають. Якщо Ви вважаєте дитину поганою, то вона підтвердить, що Ви праві.
Даєте Ви шанс дитині ще раз бути доброю, і цим Ви допомагаєте дитині бути доброю.
 Ви можете запитати: а для чого дитині в цьому жорстокому світі залишатися доброю?  Може треба вчити ЇЇ бути хитрою, практичною, щоб вижити? Я відповідаю на це запитання. Ф.М. Достоєвський сказав таке: "Краса врятує світ". Я вважаю, що світ врятує  Доброта. Якщо люди в своїх діях і вчинках будуть керуватися тільки розрахунком на накопичення матеріальних благ і взагалі забудуть про свою душу, якій необхідна Доброта, Милосердя, Любов - ці загальнолюдські цінності, ми  просто задихнемося від злоби, агресії і власної жорстокості! Тому, незважаючи на складності в нашому житті, економічні негаразди, виховуйте наскільки можете своїх дітей в атмосфері любові, милосердя, доброти і Ви будете для них найкращим авторитетом, неперевершеним зразком людяності. І не бійтеся, що Ваша дитина піде в життя неозброєною, з неправильними орієнтирами. Якщо ми відмовимося від любові, доброти, милосердя, ми просто перекреслимо свою людську природу.

 Культ  речей, накопичення - це тимчасове явище, як нездоровий апендикс, воно зійде з арени життя і колись восторжествує  нове,  здорове суспільство. Тому ми не маємо просто права заради майбутніх поколінь стояти осторонь і не направляти наших дітей на правильний шлях, виправдовувати себе тим, що скрізь брудно, хаос в економіці, відсутність ідеалів в душах. Тому так важливо у вихованні дітей показувати приклад  дітям. 
Приклад, - каже словник, - це дія, яка служить зразком для наслідування, а також взагалі видатний зразок чого-небудь.

 Про людей судять швидше по справах, ніж по словах. Так і діти звертають увагу не так на слова, як на дії, і вони відразу помічають їх лицемірство.
Приклад позитивний:
 В поемі "Я бачу сонце"  автор Думбадзе згадує: "Справжнім інтелігентом я вважаю свого безграмотного дідуся, який завжди вставав, коли в кімнату заходила жінка і біг назустріч дитині, що плакала". Це інтелігент душі. Він не говорив слів, його мораль яскраво відображається в його вчинках.
 Недаремно така поведінка врізалась в пам'ять дитини і супроводжувала поета Думбадзе все його життя, була взірцем людяності, вихованості й інтелігентності в широкому значенні цього слова.   Тому батьки не повинні мати два списки правил: один, за яким проповідувати, а інший - за яким діяти, один - для своїх дітей, а інший - для самих себе. Яка користь веліти дітям не обманювати, якщо ти сам обманюєш? Якщо ти порушуєш дані дітям обіцянки, то як ти можеш ждати, щоб вони виконували свої обіцянки? Треба привчати дитину з раннього шкільного віку, а то й раніше, що якщо ти дав людині слово і не виконав його - це є маленька зрада по відношенню до цієї людини.
 Якщо батьки не поважають один одного, то як вони можуть сподіватися, щоб їх дитина навчалася поваги? Якщо дитина ні від батька, ні від матері не бачить покірності, упокорення, лагідності, - то як вона буде підкорятися батькам? Дитина може подумати, що все, що роблять батьки, правильно, навіть якщо їх вчинки проявляють недосконалість і є неправильними.
 Отже, батьки! Якщо ви не хочете мати в сім'ї маленьких фарисеїв-лицемірів, то не будьте самі великими лицемірами!
Але як же навчити дітей бути хорошими, вихованими, не допускаючи довгих нудних настанов, сварок? Для цього згадайте, що ви є педагогами, тобто першими вчителями дітей.
 І в своїй науці, як жити, ви повинні застосовувати педагогічний такт.
 Такт - це відчуття міри, яке створює вміння поводити себе пристойним, належним чином. Поняття такту невід'ємне від поняття любові до дитини, воно витікає з поняття любові. Спочатку діти знайомляться з любов'ю тим, що вони спостерігають її, і вони вчаться давати любов, отримуючи її. Любов неможливо купити. Батьки можуть засипати своїх дітей подарунками. Але любов є, в першу чергу, духовною справою, справою серця, а не гаманця. Самі подарунки ніколи не зможуть замінити справжню любов. Хто намагається купити любов, той знижує її цінність. Більше, ніж матеріальні подарунки, давай щось від себе: свій час, свою силу (духовну) і твою Любов. Все це ти отримаєш у тій же мірі. Діти вчаться давати те, що отримують, їм необхідно допомогти пізнати радість, яку приносить з собою готовність служити, давати і ділитися. Допоможіть дітям побачити, що давати - це приносить щастя - тобі, іншим дітям і дорослим людям. Часто дорослі не хочуть приймати подарунки від дітей, помилково думаючи, що залишати дітям подарунки, які вони хотіли б віддати, є ознакою любові. Ось як один чоловік розповідає:
 - Я завжди відмовлявся, коли дитина пропонувала мені свої цукерки. Я вважав, що з моєї сторони було б люб'язно не приймати того, що мій син так дуже любив. Але коли я відмовлявся і давав йому можливість залишати все собі, я не бачив очікуваної радості у дитини. Тоді я зрозумів, що я відхиляв його щедрість, відхиляв його подарунки, відхиляв його самого. Після цього я завжди приймав такі подарунки, щоб дати йому зрозуміти, яка це радість - готовність віддавати.
Як бачите, чоловік переглянув свою поведінку, він зрозумів душу свого сина і проявив педагогічний такт.

 Якщо правильне повчання супроводжується вдалим прикладом, то діти можуть навчитися любити і бути щедрими. Вони можуть також учитися вибачатися, коли це доречно. Один батько розповідав: "Коли я по відношенню до дітей роблю помилку, я їм признаюсь. Я пояснюю їм коротко, чому я зробив цю помилку і що я був не правий. Це полегшує їм признаватися в своїх помилках, знаючи, що я сам недосконалий і зрозумію їх".
Наступний випадок ілюструє цю точку зору .
 Одного разу гість прийшов відвідати одну сім'ю, і батько сімейства
почав знайомити його з членами сім'ї.
Відвідувач, тобто гість, розповідає:
 Мені представили всіх присутніх осіб. Потім в кімнату прибіг маленький, усміхнений хлопчик. Батько сказав: "А це ось, з варенням на сорочці, наш молодший синочок". Посмішка хлопчика зникла і його обличчя виражало образу. Побачивши, що хлопчик знітився майже до сліз, батько ніжно пригорнув його до себе і сказав: "Я не повинен був би говорити це. Я шкодую про це". Схлипуючи, хлопчик вийшов з кімнати, але незабаром знову повернувся, з іще більш широкою посмішкою і у свіжій чистій сорочці.
 Такий педагогічний такт батька, без сумніву, укріплює прихильність дитини. При нагоді батько або мати можуть, звичайно, пізніше пояснити дитині, що необхідний урівноважений погляд на великі і невеликі проблеми в житті. Вони можуть допомогти своїм дітям не приймати дуже серйозно не дуже важливі справи, уміти посміятися над собою і ніколи не ждати досконалості від інших, оскільки вони теж не хочуть, щоб інші ждали цього від них.

 Діти потребують поставлених для них меж, границь поведінки. Без меж вони відчувають себе дискомфортно. Маючи межі в поведінці і притримуючись їх, діти відчувають себе частиною групи. Надмірна поблажливість дорослих заставляє дитину належати самій собі. Дітям необхідно зрозуміти, що всякій людині на землі поставлені межі, і що це в результаті приносить користь і щастя. Свободою можна користуватися тільки тоді, коли інші визнають ділянки поширення (Вашої) нашої особистої свободи, а ми їх. Хто виходить за межі, той чинить з іншими протизаконно і  користолюбиво,  втручаючись в його права.

 Діти люблять знати, на що вони можуть розраховувати, і коли батьки справедливо, але рішуче наказують їх за погані вчинки, у дітей виникає почуття постійності і захисту.
 З боку батьків вимагається рішучість залишатися твердими, коли дитина просто не хоче слухатися батьківського наказу. Деякі батьки в таких випадках вступають в переговори з дитиною і вдаються до підкупу, щоб дитина зробила те, чого вони вимагали. Це неправильно. Тільки якщо Ви наполягаєте на своїх правилах і наказах, Ви можете ждати, що ваші діти "нав'язали їх" на своє серце.
Коли батьки тільки ІНОДІ, залежно від настрою, наполягають на правилах, то діти  заохочуються  ризикнути  зробити  порушення і побачити, як далеко можна зайти і що можна дозволити собі без шкоди. Коли покарання запізнюються,  діти, як і дорослі в таких випадках, стають зарозумілими порушниками.
Терпіння і витримка батьків часто підлягають випробуванню. Діти схильні бути імпульсивними. Вони можуть говорити, що у них на умі, перебиваючи, можливо, розмову дорослих. Батьки могли б різко вилаяти дитину. Але іноді буває мудріше уважно прислухатися,  даючи приклад  емоційного самоконтролю і витримки, а потім, після короткої відповіді, тактовно нагадати дитині про необхідність бути ввічливим і уважним до старших. Тут якраз доречна порада: "Будь швидким на слухання, повільним - тихим на слова, повільним - тихим на гнів".
Таким чином, у формуванні дитини важливу роль відіграє авторитет батьків - як загальновизнане значення, вплив, особистий приклад - як зразок для наслідування і педагогічний такт як відчуття міри, вміння поводити себе належним чином.

                                                                                                                               Директор школи Крутько М.Г.